Відрізнити нефролепіс від інших папоротей можна за своєрідними тонкими і довгими пагонами, яких така кількість, що рослина нагадує кулю. Ці пагони вкриті дрібними лусочками й без належного догляду засихають. Нефролепіс найвитриваліший серед кімнатних видів папоротей (якщо це найвитриваліший, що вже про інші казати!)
Мій досвід: Купила свою папороть (вона на фото) у гарному стані, але через різку зміну умов та мою недосвідченість вона швидко стала всихати. За місяць-другий від вай залишилися до половини засохлі обрубки... На на бідну рослину стало важко дивитися без жалю. Далі — пів року експериментів і всеможливих способів підвищити вологість у кімнаті. Вкінці-кінців од вологості розвелися мокриці, але папороть і вологість не дуже рятувала.
А потім, наприкінці зими, папороть поступово стала оживати і нарощувати молоде листя. Видно, зреагувала на зміну світлового дня і (головне!) нарешті акліматизувалася. Найдивовижніше, що далі я вже і за вологістю не дуже слідкувала, і майже не сприскувала її, і міняла місця — а вона знай росла собі, і було їй до всього байдуже. І розрослася до немислимих розмірів! (на перщій фотці вона саме в цей період).
Висновок: купуючи папороть (особливо вперше), головне набратися терпіння і витримати той період, поки вона остаточно акліматизується. А потім можна не робити нічого — лише поливати та зрідка вдобрювати. На літо дуже бажано винести на балкон/у сад, бо саме в цей період папороть активно нарощує зелень.
Хоча за зиму папороть цю зелень може добряче осипати, проте з весною-літом все має минути.
А ще за великою та кошлатою папороттю потрібен догляд, як за кішкою: хоча б раз на тиждень "розчісувати" її рукою, знімаючи стару "шерсть", бо вона весь час линяє, тобто, сиплеться і смітить. Це, я так думаю, природний процес; в диких умовах під папороттю можна побачити товстий шар мертвого листя. Хоча взимку папороть особливо сильно смітить, оскільки цей період для неї найважчий.
Нефролепіс величавий (Nephrolepіs exaltata) — трав'яниста багаторічна наземна або эпіфітна (для росту потрібні інші рослини, які використовуються як опора) рослина з коротким вертикальним кореневищем та пір’ястим листям (ваями) довжиною 40-70 см. Листя яскраво-зелене, "різьблене", витягнене, в основі зібране у великі розетки. На кореневищі утворюються надземні голі пагони, які після укорінення дають життя новим рослинам.
Нефролепіс бостонський (Nephrolepis exaltata bostoniensis) — компактний, пишний, з гофрованими або хвилястими (кучерявими) ваями (друге фото).
Поради з догляду:
Місце розташування: любить світле приміщення, але не пряме сонячне освітлення; найкраще розташовувати рослину на західних або східних вікнах. Непогано росте нефролепіс і на підвіконні північної експозиції. Папороті люблять широкий, але не глибокий посуд і поживну пухку землю для папоротей.
Температура: оптимальна температура влітку — 20-22°C, зимовий
мінімум — 13-15°C. Оберігайте папороть від протягів. Голландські нефролепіси небажано ставити нагору (під стелю), оскільки там надто тепло.
 |
| (фото ) |
А потім, наприкінці зими, папороть поступово стала оживати і нарощувати молоде листя. Видно, зреагувала на зміну світлового дня і (головне!) нарешті акліматизувалася. Найдивовижніше, що далі я вже і за вологістю не дуже слідкувала, і майже не сприскувала її, і міняла місця — а вона знай росла собі, і було їй до всього байдуже. І розрослася до немислимих розмірів! (на перщій фотці вона саме в цей період).
Висновок: купуючи папороть (особливо вперше), головне набратися терпіння і витримати той період, поки вона остаточно акліматизується. А потім можна не робити нічого — лише поливати та зрідка вдобрювати. На літо дуже бажано винести на балкон/у сад, бо саме в цей період папороть активно нарощує зелень.
Хоча за зиму папороть цю зелень може добряче осипати, проте з весною-літом все має минути.
А ще за великою та кошлатою папороттю потрібен догляд, як за кішкою: хоча б раз на тиждень "розчісувати" її рукою, знімаючи стару "шерсть", бо вона весь час линяє, тобто, сиплеться і смітить. Це, я так думаю, природний процес; в диких умовах під папороттю можна побачити товстий шар мертвого листя. Хоча взимку папороть особливо сильно смітить, оскільки цей період для неї найважчий.
Нефролепіс величавий (Nephrolepіs exaltata) — трав'яниста багаторічна наземна або эпіфітна (для росту потрібні інші рослини, які використовуються як опора) рослина з коротким вертикальним кореневищем та пір’ястим листям (ваями) довжиною 40-70 см. Листя яскраво-зелене, "різьблене", витягнене, в основі зібране у великі розетки. На кореневищі утворюються надземні голі пагони, які після укорінення дають життя новим рослинам.
Нефролепіс бостонський (Nephrolepis exaltata bostoniensis) — компактний, пишний, з гофрованими або хвилястими (кучерявими) ваями (друге фото). Поради з догляду:
Місце розташування: любить світле приміщення, але не пряме сонячне освітлення; найкраще розташовувати рослину на західних або східних вікнах. Непогано росте нефролепіс і на підвіконні північної експозиції. Папороті люблять широкий, але не глибокий посуд і поживну пухку землю для папоротей.
Температура: оптимальна температура влітку — 20-22°C, зимовий
мінімум — 13-15°C. Оберігайте папороть від протягів. Голландські нефролепіси небажано ставити нагору (під стелю), оскільки там надто тепло.
Поливання: важливою складовою розвитку нефролепіса є поливання. Бажаний нижній полив. Вода для цього повинна бути м'якою та не містити вапна. Можна використати для дощову воду. Влітку поливають рясно, ефективним є занурення горщика у воду на 20 хвилин, після чого зайву воду з піддона зливають. Узимку поливають рідше, але не допускають пересихання землі.
Вологість повітря: сухість повітря шкідлива для папоротей. Тому вологість навколо квітки повинна бути підвищеною, особливо влітку. Сприскувати нефролепіс потрібно 1-2 рази в день — це збільшить вологість повітря, а також допоможе утримати рослину в чистоті. Також горщик можна поставити на піддон з вологим мохом чи гравієм, але так щоб вода не торкалася горщика.
Вдобрювання: з квітня по вересень підживлюють нефролепіс кожні 10 днів по черзі рідким мінеральним та органічним добривом. В осінньо-зимовий період підгодівлі припиняють.
Пересадження: пересаджувати нефролепіс краще щорічно, обираючи не надто великий посуд. Папороті люблять широкий, але не глибокий посуд і поживну пухку землю для папоротей.
Розмноження: найчастіше розмножують папороть нефролепіс розділенням куща, та пагонами. Спорами можна розмножувати вид, але не різновиди.
Для розмноження пагонами біля старої рослини ставлять невеликий горщик із земляною сумішшю й у ньому закопують верхівку голого пагона. У новому горщику незабаром утворяться коріння та молоденькі ваї. Як тільки з’являться 3-4 ваї, молодий нефролепіс готовий до самостійного життя, і його можна відокремити від материнської рослини.
Але на практиці найпростіше розмножувати рослину розділенням куща: при пересадці кущ часто сам розділяється так, що варто лише акуратно витягнути молодий кущик і посадити в окремий горщик.
Шкідники: рослину можуть ушкодити щитівки. При надто сухому повітрі можлива поява павутинного кліща. Щитівки збирають руками, потім дезінфікують насиджені шкідниками місця ваткою, змоченою в спирті. Борошнистий червець боїться Актелліка, Фітоверма та звичайної води — частіше купайте папороть водою в душі.
Можливі труднощі під час вирощування нефролепіса:
* Низька вологість повітря в приміщенні призводить до засихання кінчиків вай, а також їх осипання . Сухе повітря сприяє зараженню павутинним кліщем.
* Нефролепіс боїться яскравого сонця — на листі можуть з’явитися опіки.
* При поганому, недостатньому поливанні листя нефролеписа швидко в'яне.
* Блідий колір листя, поганий ріст рослини свідчать про нестачу поживних речовин.
* Якщо ваї не розвиваються повноцінно, підсихають кінчики, — можливо, рослина була придбана нещодавно та вимагає адаптації. Необхідно підвищити вологість повітря, забрати нефролепіс подалі від радіаторів центрального опалення.
* Листя стало блідим, втратило насичений колір. Можлива причина — слабке коріння. Це може статися як внаслідок заливання рослини, так і пересушування. Також, можливо, рослина отримала зайву порцію світла. Смарагдово-зелений колір нефролепіса можна можна отримати лише завдяки неяскравому освітленню.
* Нижні ваї жовтіють, сегменти листків облітають, постійно смітять, у той час як молоде листя росте зеленим. У дорослих і старих рослин процес старіння вай відбувається постійно. Щоб вони не облітали, потрібно пожовклі ваї видаляти. Можливо, настав час омолодити рослину.
http://www.greencorner-al.ru/nephrolepіs.html
З сайту Національного ботанічного саду ім. Н.Н.Гришко НАН України
Вирощування папоротей у кімнатах — справа далеко не легка. У вологих теплицях розкішно ростуть не лише екземпляри, висаджені в горщики, а й навіть розмножуються самосівом, без участі садівника: цілі колонії різних видів поселяються на нерівностях сирих стін і закривають їх своєю густою зеленню.
У кімнатах ми бачимо зовсім інше: тут папороті, що називається, "нудяться", ваї розвиваються повільно й не до кінця, а потім сохнуть, і, нарешті, рослини остаточно гинуть. Основну причину цих невдач варто шукати в недотриманні умов, подібних до тих, за яких папороті розвиваються в природних умовах. Щоб наблизитися до цих умов, необхідно насамперед захистити рослину від пекучих прямих сонячних променів та створити якомога насичене вологою повітря. Перше ми можемо досягти й у кімнатах, але друге в кімнаті важко здійснити, а тому більшість видів папоротей хворіє, і лише поодинокі види здатні певною мірою протистояти шкідливому впливові сухого й запиленого повітря.
Папороті добре ростуть тільки в легкій землі, що висихає досить швидко і, одного разу висохнувши, дуже погано знову приймає воду. Тим часом папороті не витримують бодай часткового пересихання; як від пересихання землі, так і від прямого сонця ніжні молоді ваї швидко в'януть, і потім кінчики їх засихають настільки, що вже не відновлюються. Таким чином, досить лиш одного випадку недбалості, щоб надовго спотворити рослину. Не слід також доводити землю до надмірної вологості — а лиш постійно підтримувати в ній певний ступінь рівномірної вологи; влітку — більший, взимку — трохи менший. Вода, призначена для поливання, повинна бути неодмінно м'якою, тобто не містити вапняних солей.
Таку необхідну для папоротей вологість повітря можна досягти сприскуванням. У похмурі, холодні дні сприскування потрібно, певна річ, припиняти; зате в ясні, теплі дні робити це варто близько 5 разів протягом доби, і лише пульверизатором із найдрібнішим водяним пилом.
Крім вологості, папоротям необхідне також і свіже повітря, тому приміщення треба час від часу провітрювати, особливо в спекотну погоду. Усі без винятку види папоротей полюбляють легку, пористу й піщану землю. Чим рослина сильніша, а отже, чим горщики більші, тим земля повинна бути грубішою, тобто розбита на більші грудки. Пересадження здійснюють весною, а для швидкорослих видів — ще раз улітку. Корені папоротей тоненькі та ніжні; їх не слід підрізати, а під час пересаджування можна лише розпушувати землю шпичкою. Горщики вибирають не надто великі й землю ущільнюють не надто сильно. Досить важливо, щоб горщики були повітропроникними; тому вони мають бути тонкостінними й не дуже обпаленими.
Одразу після пересадження землю кілька разів рясно поливають; якщо поливання відкласти хоча б на короткий час, то молоді ваї зів'януть і остаточно загинуть.
У добривах папороті не мають великої потреби — лише здорові, добре вкорінені рослини можна зрідка полити слабким розчином коров’яка. Штучних же хімічних добрив ніколи вживати не слід.
Розміщати папороті також можна по-різному. Деякі ніжні види папоротей, як, наприклад, адіантум Радді, краще тримати в тераріумі. Групуючи папороті з іншими рослинами, не розташовуйте їх занадто тісно — листя дуже тендітне й для гарного розвитку йому потрібно багато місця. Відмерле та пошкоджене листя видаляйте, щоб на їхньому місці могли вирости нові.
http://www.botsad.com.ua/goods/293.html
Вологість повітря: сухість повітря шкідлива для папоротей. Тому вологість навколо квітки повинна бути підвищеною, особливо влітку. Сприскувати нефролепіс потрібно 1-2 рази в день — це збільшить вологість повітря, а також допоможе утримати рослину в чистоті. Також горщик можна поставити на піддон з вологим мохом чи гравієм, але так щоб вода не торкалася горщика.
Вдобрювання: з квітня по вересень підживлюють нефролепіс кожні 10 днів по черзі рідким мінеральним та органічним добривом. В осінньо-зимовий період підгодівлі припиняють.
Пересадження: пересаджувати нефролепіс краще щорічно, обираючи не надто великий посуд. Папороті люблять широкий, але не глибокий посуд і поживну пухку землю для папоротей.
Розмноження: найчастіше розмножують папороть нефролепіс розділенням куща, та пагонами. Спорами можна розмножувати вид, але не різновиди.
Для розмноження пагонами біля старої рослини ставлять невеликий горщик із земляною сумішшю й у ньому закопують верхівку голого пагона. У новому горщику незабаром утворяться коріння та молоденькі ваї. Як тільки з’являться 3-4 ваї, молодий нефролепіс готовий до самостійного життя, і його можна відокремити від материнської рослини.
Але на практиці найпростіше розмножувати рослину розділенням куща: при пересадці кущ часто сам розділяється так, що варто лише акуратно витягнути молодий кущик і посадити в окремий горщик.
Шкідники: рослину можуть ушкодити щитівки. При надто сухому повітрі можлива поява павутинного кліща. Щитівки збирають руками, потім дезінфікують насиджені шкідниками місця ваткою, змоченою в спирті. Борошнистий червець боїться Актелліка, Фітоверма та звичайної води — частіше купайте папороть водою в душі.
Можливі труднощі під час вирощування нефролепіса:
* Низька вологість повітря в приміщенні призводить до засихання кінчиків вай, а також їх осипання . Сухе повітря сприяє зараженню павутинним кліщем.
* Нефролепіс боїться яскравого сонця — на листі можуть з’явитися опіки.
* При поганому, недостатньому поливанні листя нефролеписа швидко в'яне.
* Блідий колір листя, поганий ріст рослини свідчать про нестачу поживних речовин.
* Якщо ваї не розвиваються повноцінно, підсихають кінчики, — можливо, рослина була придбана нещодавно та вимагає адаптації. Необхідно підвищити вологість повітря, забрати нефролепіс подалі від радіаторів центрального опалення.
* Листя стало блідим, втратило насичений колір. Можлива причина — слабке коріння. Це може статися як внаслідок заливання рослини, так і пересушування. Також, можливо, рослина отримала зайву порцію світла. Смарагдово-зелений колір нефролепіса можна можна отримати лише завдяки неяскравому освітленню.
* Нижні ваї жовтіють, сегменти листків облітають, постійно смітять, у той час як молоде листя росте зеленим. У дорослих і старих рослин процес старіння вай відбувається постійно. Щоб вони не облітали, потрібно пожовклі ваї видаляти. Можливо, настав час омолодити рослину.
http://www.greencorner-al.ru/nephrolepіs.html
З сайту Національного ботанічного саду ім. Н.Н.Гришко НАН України
Вирощування папоротей у кімнатах — справа далеко не легка. У вологих теплицях розкішно ростуть не лише екземпляри, висаджені в горщики, а й навіть розмножуються самосівом, без участі садівника: цілі колонії різних видів поселяються на нерівностях сирих стін і закривають їх своєю густою зеленню.
У кімнатах ми бачимо зовсім інше: тут папороті, що називається, "нудяться", ваї розвиваються повільно й не до кінця, а потім сохнуть, і, нарешті, рослини остаточно гинуть. Основну причину цих невдач варто шукати в недотриманні умов, подібних до тих, за яких папороті розвиваються в природних умовах. Щоб наблизитися до цих умов, необхідно насамперед захистити рослину від пекучих прямих сонячних променів та створити якомога насичене вологою повітря. Перше ми можемо досягти й у кімнатах, але друге в кімнаті важко здійснити, а тому більшість видів папоротей хворіє, і лише поодинокі види здатні певною мірою протистояти шкідливому впливові сухого й запиленого повітря.
Папороті добре ростуть тільки в легкій землі, що висихає досить швидко і, одного разу висохнувши, дуже погано знову приймає воду. Тим часом папороті не витримують бодай часткового пересихання; як від пересихання землі, так і від прямого сонця ніжні молоді ваї швидко в'януть, і потім кінчики їх засихають настільки, що вже не відновлюються. Таким чином, досить лиш одного випадку недбалості, щоб надовго спотворити рослину. Не слід також доводити землю до надмірної вологості — а лиш постійно підтримувати в ній певний ступінь рівномірної вологи; влітку — більший, взимку — трохи менший. Вода, призначена для поливання, повинна бути неодмінно м'якою, тобто не містити вапняних солей.
Таку необхідну для папоротей вологість повітря можна досягти сприскуванням. У похмурі, холодні дні сприскування потрібно, певна річ, припиняти; зате в ясні, теплі дні робити це варто близько 5 разів протягом доби, і лише пульверизатором із найдрібнішим водяним пилом.
Крім вологості, папоротям необхідне також і свіже повітря, тому приміщення треба час від часу провітрювати, особливо в спекотну погоду. Усі без винятку види папоротей полюбляють легку, пористу й піщану землю. Чим рослина сильніша, а отже, чим горщики більші, тим земля повинна бути грубішою, тобто розбита на більші грудки. Пересадження здійснюють весною, а для швидкорослих видів — ще раз улітку. Корені папоротей тоненькі та ніжні; їх не слід підрізати, а під час пересаджування можна лише розпушувати землю шпичкою. Горщики вибирають не надто великі й землю ущільнюють не надто сильно. Досить важливо, щоб горщики були повітропроникними; тому вони мають бути тонкостінними й не дуже обпаленими.
Одразу після пересадження землю кілька разів рясно поливають; якщо поливання відкласти хоча б на короткий час, то молоді ваї зів'януть і остаточно загинуть.
У добривах папороті не мають великої потреби — лише здорові, добре вкорінені рослини можна зрідка полити слабким розчином коров’яка. Штучних же хімічних добрив ніколи вживати не слід.
Розміщати папороті також можна по-різному. Деякі ніжні види папоротей, як, наприклад, адіантум Радді, краще тримати в тераріумі. Групуючи папороті з іншими рослинами, не розташовуйте їх занадто тісно — листя дуже тендітне й для гарного розвитку йому потрібно багато місця. Відмерле та пошкоджене листя видаляйте, щоб на їхньому місці могли вирости нові.
http://www.botsad.com.ua/goods/293.html