Квітки калібрахоа дуже схожі на квітки петунії, лише набагато більш дрібніші (в діаметрі близько 3 см) і з рівними краями. Їх мініатюрність явно компенсується за рахунок незліченної кількості. Звідси й назви двох найпопулярніших сортосерій — Superbells і Million Bells, що означає мільйон дзвіночків. І нехай забарвлення квіток калібрахоа не така різноманітнt, як у його близької родички (в основному переважають білі, рожеві, червоні, сині й фіолетові тони), зате є сорти з кольорами, що не зустрічаються у петуній: від яскраво-жовтих до теракотових і майже коричневих. Особливої краси квіткам надає контрастний колір зіва — як правило, жовтий або темно-коричневий. На пелюстках багатьох сортів чітко видно темну центральну жилку, а їхні основи дуже часто забарвлені більш інтенсивно.
Калібрахоа не тільки зовні схоже на петунії, воно — її найближчий родич. Calibrachoa, як і Petunia, є родом у сімействі Solanaceae (Пасльонові). Настільки близьким, що деякі його види (С. parviflora) досить довгий час відносили до роду Petunia. Хоча сам рід Калібрахоа був відомий ще з 1825 року, ніхто з ботаніків не звернув уваги на те, що деякі його види включені одночасно в два роди. І тільки в 1990 році до роду Калібрахоа були віднесені всі види, що мають 18 хромосом, а до роду Петунія — 14.
Рослини калібрахоа дуже світлолюбні: чим більше сонця, тим більше квіток. Надають перевагу легкому поживному ґрунту, помірному поливу й регулярному підживленню раз на два тижні. Для рясного цвітіння непогано додати до ґрунту спеціальні засоби, що затримують вологу.
Калібрахоа практично не потребує формування кущів (прищипки) і видалення відцвілих квіток. При цьому завжди виглядає дуже охайно. Добре зносить негоду. При посадці потрібно враховувати, що кущам калібрахоа для нормального розвитку потрібно більше місця. Тому контейнери та горщики з ними розставляють більш вільно, а кошики і кашпо підвішують вище.На жаль, калібрахоа, на відміну від своєї родички петунії, в культурі розмножується лише вегетативно — за допомогою живців. Їх заготовляють з маточників і укорінюють під склом у шарі піску або перліту з січня по травень при температурі 21 -25 град. Взимку маткові рослини зберігають у світлих прохолодних приміщеннях (від 5-10 град.) при помірному поливі.
Живці вкорінюються досить легко навіть без використання стимуляторів росту. Головне — якомога швидше помістити їх у ґрунт, тому що вже через одну-дві години після зрізки їхня здатність до вкорінення різко падає, не рятує навіть зберігання у вологих умовах.
Вкорінюються живці калібрахоа повільніше, ніж живці петуній — більше двох тижнів. У цей період важливо підтримувати високу вологість і регулярно провітрювати посадки, а також видаляти загиблі екземпляри. Як тільки на пагонцях розвинеться хороша коренева система, їх можна пересаджувати у горщики. Надалі догляд за ними нічим не відрізняється від догляду за розсадою петунії, отриманої з насіння.
Ганна ВАСИЛЬЄВА
Джерело:
Журнал "Планета квітів" № 12, 2009
http://www.rastbalkon.ru/kalibr.html
Калібрахоа — прекрасна родичка петунії з дрібними квіточками (розмір квіток з п'ятикопійчану монету й менше). Квіти покривають рослину щільним килимом. Серед усіх петуній напевно кращого екземпляру не знайти за стійкістю до негоди. Ще перевага рослини у дуже великій кольоровій гамі. Правда, не завжди легко її знайти. За останніми даними розмножується тільки живцюванням (поживемо-побачимо). Прищипувати не треба, нові гілочки «лізуть з усіх пазух», тільки треба добре підживлювати. Якщо є бажання займатися зимівлею рослини, то калібрахоа вам тільки віддячить. Сама один примірник тримала три роки, але на третій рік цвітіння вже слабкіше. У цьому році сама для себе відкрила, що калібрахоа і калібрахоа Million Bells — це різні речі.
Марина (MarUnA)
http://petunia-ru.livejournal.com/7056.html