Рід Пеларгонія (Pelargonіum) поєднує близько 250 видів трав'янистих і чагарникових рослин сімейства гераневих родом з Південної Африки, де вони ростуть на бідних кам'янистих ґрунтах. І хоча сама герань була виділена в окремий рід, у багатьох країнах пеларгонію називають геранню, особливо якщо вона росте в горщиках на підвіконні або на балконах. Назва роду утворилася від слова «pelargos», що в перекладі з грецької означає «лелека»: форма плодів цих рослин своїм виглядом нагадує дзьоб лелеки. Ще одна назва пеларгонії — «калачики».
Калачики — широко розповсюджені рослини завдяки своїй невибагливості та тривалому цвітінню з весни до пізньої осені.
У наш час отримано величезне розмаїття видів та сортів цих рослин. Розрізняють дві великі групи калачиків: кущові й ампельні. У свою чергу, кущові розділяють на квітучі й запашні.
Калачики зональні (Pelargonіum zonale)
Найпоширеніший та найбільш численний вид — він нараховує тисячі сортів. Сорти цієї групи дуже витривалі й надзвичайно рясно цвітуть. Рослина має вигляд пишного гіллястого кущика зі злегка хвилястим листям з червоно-коричневою облямівкою навколо. Листя покрите дрібними ворсинками і на дотик нагадує оксамит. Також примітним є своєрідний запах.
За кількістю пелюстків розрізняють:
* прості квітки — до 5 пелюстків
* напівмахрові — 6-8 пелюстків
* махрові — понад 8 пелюстків.
За формою квітки зональні калачики поділяються на:
* розебуди — квітка у формі трояндочки (повністю не розкривається) червоного або рожевого кольору;
* тюльпанові — кожна квітка нагадує тюльпан, що не розкрився;
* зірчасті — вирізняються незвичайною зірчастою формою квітки й листя, висота рослин 25-30 см;
* кактусові — пелюстки квітки вузькі та скручені, схожі на пелюстки хризантем, квіти червоного або білого кольору;
* діакони — гібрид зональних й плющеподібних калачиків. Кущ компактний, дуже гіллястий, квітки дрібні, суцвіття рожеві, червоні або жовтогарячі. Головна перевага сорту — рясне цвітіння;
* гібриди Формоза — мають квітки як у зірчастих калачиків, але відрізняються листям — воно дуже розсічене на 5 частин;
За кольором квітки
* «пташині яйця» — на пелюстках квітки є плями більш темного кольору, що нагадують формою пташине яйце
* «поцятковані квітки» — на пелюстках почергово смужки і цяточки.
Загалом квіти калачиків зібрані в напівкулясту парасольку. Колір пелюстків варіюється від чистого білого, рожевого, лососевого до червоного й бордового різних відтінків. Вважається, що немає калачиків тільки яскраво-жовтого й чистого синього кольору.
Забарвлення пелюсток зональних калачиків може бути двоколірним: зазвичай із білим мазком від середини або з облямівкою по краю пелюстки, або з переходом одного кольору в іншій; інколи окремі пелюстки можуть бути забарвлені в різні кольори.
Зональні калачики розрізняють за розміром куща на звичайні (30-60 см у висоту), айрини (80
см), карликові (12,5-20 см), мініатюрні (10-12,5 см), мікромініатюрні (до 10 см у висоту).
Забарвлення листя у зональних калачиків також буває двоколірним: середина листочка і його край мають різний колір. Зони ці чітко розмежовані (звідси й назва — «зональні»). Калачики з дуже виразним строкатим листям вирізняють в окремий підвид. Кільцева зона на листі буває коричневою, червоною, багряною, золотавою, бронзовою, білою й навіть фіолетовою і майже чорною. Забарвлення листя може бути й триколірним.
Калачики королівські (Pelargonіum grandіflorum)
Королівські калачики (їх також називають англійськими крупноквітковими, царськими або шляхетними) мають безліч сортів, розмаїття форм і забарвлень квітів. Є сорти зі строкатим листям, квітами до шести сантиметрів у діаметрі. Верхні дві пелюстки зазвичай більші й темніші за інших, оксамитові. Листя по краях зубчасте, нагадує кленове. Стебла в нижній частині девер1яніють. Різні сорти можуть бути з простими або махровими квітками, колір варіюється від білого до темно-бордового, із плямами й без, край пелюстки може бути гофрованим. Особливість цього виду калачиків — наявність темної плями або темних смуг уздовж жилок на нижніх пелюстках. Висота рослин — близько 50 см. Цей вид калачиків більш примхливий у догляді, оскільки вимагає зимівлю за температури не більше 10-12 градусів і додаткового підсвічування; це є передумовою закладання бутонів і наступного цвітіння в літній час. Період цвітіння королівських калачиків коротший, ніж у зональних — три-чотири місяці.
Янголи (Angels)
У цього виду калачиківа квіти схожі на зозулині черевички, їх також називають віолоцвітні — рослини цвітуть все літо розкішними звисаючими гронами квітів. Утворюють компактні кущі вистотою не більше 30 см.
Запашні види калачиків:
Пеларгонія запашна має розсічене на 5-7 частин листя, завдяки чому воно здається махровим. Листя містить запашне ефірне масло, тому навіть при легкий дотик веде до виділення сильного запаху. У наш час існують запашні калаяики з запахом лимона, м'яти, троянди, апельсина, мускатного й кокосового горіха, яблука, бузку, хвої, мигдалю, перцю, меліси, імбиру, суниці, камфори, ананаса. Квітки дрібні, найчастіше рожевого або фіолетового кольору. Запашні калачики використовують для одержання гераневого масла.
Калачики висячі або плющеподібні (Pelargonіum peltatum):
Калачики плющеподібні або щитовидні — ампельна трав'яниста рослина, що утворює звисаючі ламкі пагони до 80 см — 1 метра довжиною з дрібним темно-зеленим блискучим листям зірчастої форми листям, що нагадує плющ, і гарними лапатими суцвіттями з простими, махровими чи напівмахровими квітками (у деяких сортів квіти схожі на трояндочки) діаметром 1,2-4 см на довгих квітконосах. Колір квітів різний: від червоного чи рожевого до сніжно-білого й чорно-фіолетового. Рясно цвіте з травня до осені, пишно розростається.
Сукулентні калачики:
Серед сукулентних калачиків є види з колючками й без них. Вони мають гіллясті декоративно вигнуті стебла, що дерев’яніють в основі. Сукулентні калачики примітні незвичайними вигадливими формами своїх стебел, що нагадують мініатюрні копії баобабів або якихось фантастичних істот. Ці калачики викорпмистовуються при створенні композицій у стилі бонсай. У сухий час рослини скидають листя.
Особливості догляду:
Місце розташування: калачики мають потребу в яскравому освітленні, не бояться прямих сонячних променів. Найкраще їх розташовувати на підвіконнях східної, західної та південної експозицій. Для повноцінного росту й розвитку калачикам необхідний постійний доступ свіжого повітря, але варто уникати протягів. Узимку приміщення, в якому знаходиться рослина, потрібно регулярно провітрювати, а влітку можна винести її на відкритий простір.
«Кущики калачиків покрилися густими щільними шапками суцвіть. Зробила для себе висновок: незважаючи на те, що література рекомендує калачики розміщати на сонячних ділянках, вони відмінно себе почувають у напівтіні. Так само густо цвітуть, кущаться й не витягуються. А на сонці дуже важко адаптуються, листя червоніє, сохне».
Всі рослини потрібно регулярно повертати й переміщати, аби вони рівномірно росли.
Вологість повітря: незважаючи на те, що калачики добре витримують сухе повітря приміщень, у спекотні літні дні їх потрібно сбприскувати вранці та ввечері.
Температура: взимку калачики варто тримати в прохолодних світлих кімнатах з температурою 10-12°C. Влітку спеціальний мікроклімат для них створювати не потрібно.
Поливання: режим залежить від пори року. Рослину постійно поливають, інакше листя жовтіє або пошкоджується сонцем, надлишок води видаляють із піддона. Взимку варто поливати калачики менше, у міру підсихання ґрунту. Калачики головне не заливати й періодично підгодовувати комплексними мінеральними добривами
Підживлення: у період активного росту калачики вдобрюють 1 раз на 2 тижні рідким мінеральним добривом.
Пересадження: навесні перед початком вегетаційного періоду калачики бажано значно обрізати, щоб вони стали гіллястішими. Відрізані пагони використовують для живцювання. Обрізану рослину пересаджують у земляну суміш, що складається з дернової, листової землі, торфу й піску. Потрібен гарний дренаж, що дозволяє уникнути застоювання води.
Розмноження: калачики розмножують живцями навесні й наприкінці літа. Окремі різновиди можна й насінням. Для живців відрізають вертикальні паростки довжиною 8-10 см. Паростки вкорінюють у горщечках, заповнених піском й торфом, узятих у рівних частинах. Землю постійно підтримують у вологому стані. Коли з'являється коріння, рослинки варто пересадити в інший горщик і прищипнути, аби сприяти росту бічних пагонів.
Шкідники: особливо для калачиків небезпечні білокрилки, попелиці й кліщі. Найчастіше вони поселяються на молодих рослинах, вражаючи листя й гілки. Їх позбуваються спеціальними препаратами (актелліком або кельтаном).
Калачики схильні до грибкових хвороб — сірої гнилі, іржі й загнивання коріння. Від цієї напасті позбуваються за допомогою відповідних фунгіцидів (фундазол, хлорокис міді 0,5%). Хвороби з'являються в результаті застоювання води або за надмірної вологості. При сильному зараженні рослину варто знищити :(.
http://www.greencorner-al.ru/pelargonium.html
http://www.pelargonium.ru/node/107
Val1669 пише:
Який посуд люблять калачики?
В принципі будь-який — головне не занадто великий: залив, як і пересушування, не наші друзі. Буржуї оно саджають її куди попало — а вона в них, знай, цвіте. А ще є таке повір'я: чим менші горщики, у які посаджені пеларгонії, тим вони цвітуть рясніше.
Для того, щоби ваші калачики цвіли все літо як ненормальні, треба:
1. Забезпечити їм прохолодну й суху зимівлю. Чим прохолодніша зимівля — тим рясніше й здоровіше наступне цвітіння. Зробити це не складно — ви просто забуваєте про те, що рослинка у вас є; ставите горщик до самого скла або виносите в під'їзд (якщо сусіди не були помічені в розтягування вашої колекції) і поливаєте ну ду-уже рідко.
2. Знайти таке місце для рослини, де їй буду достатньо світла. Однак прямих сонячних променів калачики не люблять — листя може отримати опіки, цвітіння буде тривалим, але строк життя кожної окремої квітки в суцвітті дуже скорочується. Взагалі, калачики добре переносять і яскраві сонячні промені, й затінення, але в тіні цвітуть гірше. На підвіконні горщики з калачиками треба розташовувати так, щоб рослини не затінювали одна одну.
3. Виносити квіти на прогулянку. Калачики люблять свіже повітря, тому влітку горщики необхідно виставляти на лоджії або балкони. До того ж, денний і нічний перепад температур сприяє кращому цвітінню.
Що ви робите не так?
- Якщо у ваших калачиків жовтіє нижнє листя, при цьому листя пружне, але сохне скраю — це нестача вологи.
- Якщо листя й молоді пагони гублять тургор — «вішають вуха», квіти в'януть. Є кілька причин такого стану. Одна з них — калачики знаходяться під дією прямих сонячних променів (при цьому рослина в'яне вдень, але відновлюється вночі), інша — недостатній полив. При усуненні цих причин тургор зазвичай швидко відновлюється. Якщо ні, то є ще одна причина — проблеми з кореневою системою, які можуть бути пов'язані з надмірним поливанням або з хворобою рослини.
- Якщо листя мляве або загниває — це надлишок вологи. Пожовкле листя може відпадати.
- Почервоніння країв листя може бути від низьких температур. Потрібно відсунути горщик від скла в морозні ночі.
- Відпадання нижніх листочків, оголення стебел може бути внаслідок нестачі світла, адже калачики світлолюбні.
- Водянисті м'які подушечки на листі (набряки) — незаразна хвороба, пов'язана з перезволоженням ґрунту. Необхідно зменшити поливання.
- Калачики королівські не цвітуть: якщо рослина виглядає здоровою, то причина в нестачі світла взимку й занадто теплій зимівлі. Через це не утворюються бутони.
http://forum.pocket-video.com.ua/index.php?s=627df99320647f09b69dd0e53c8abdcf&showtopic=22046&pid=284667&st=0&#entry284667
Прищипування
Паростки повинні мати коріння — таким чином, вони готові довидалення верхньої частини (прищипування). Це викликає зупинку росту, змушує рослину дати бічні пагони, інакше рослина стала б високою, з декількома гілками й лише з декількома квітами. Чим більша кількість гілок — тим більше квітів.Потрібно виалити точку росту й обробити ранку препаратом tіppex або попелом.
Калачики — широко розповсюджені рослини завдяки своїй невибагливості та тривалому цвітінню з весни до пізньої осені.
У наш час отримано величезне розмаїття видів та сортів цих рослин. Розрізняють дві великі групи калачиків: кущові й ампельні. У свою чергу, кущові розділяють на квітучі й запашні.
 |
| Пеларгонія королівськ |
Найпоширеніший та найбільш численний вид — він нараховує тисячі сортів. Сорти цієї групи дуже витривалі й надзвичайно рясно цвітуть. Рослина має вигляд пишного гіллястого кущика зі злегка хвилястим листям з червоно-коричневою облямівкою навколо. Листя покрите дрібними ворсинками і на дотик нагадує оксамит. Також примітним є своєрідний запах.
За кількістю пелюстків розрізняють:
* прості квітки — до 5 пелюстків
* напівмахрові — 6-8 пелюстків
* махрові — понад 8 пелюстків.
За формою квітки зональні калачики поділяються на:
* розебуди — квітка у формі трояндочки (повністю не розкривається) червоного або рожевого кольору;
* тюльпанові — кожна квітка нагадує тюльпан, що не розкрився;
* зірчасті — вирізняються незвичайною зірчастою формою квітки й листя, висота рослин 25-30 см;
* кактусові — пелюстки квітки вузькі та скручені, схожі на пелюстки хризантем, квіти червоного або білого кольору;
* діакони — гібрид зональних й плющеподібних калачиків. Кущ компактний, дуже гіллястий, квітки дрібні, суцвіття рожеві, червоні або жовтогарячі. Головна перевага сорту — рясне цвітіння;
* гібриди Формоза — мають квітки як у зірчастих калачиків, але відрізняються листям — воно дуже розсічене на 5 частин;
За кольором квітки
* «пташині яйця» — на пелюстках квітки є плями більш темного кольору, що нагадують формою пташине яйце
* «поцятковані квітки» — на пелюстках почергово смужки і цяточки.
 |
| Пеларгонія Vancouver (фото ) |
Забарвлення пелюсток зональних калачиків може бути двоколірним: зазвичай із білим мазком від середини або з облямівкою по краю пелюстки, або з переходом одного кольору в іншій; інколи окремі пелюстки можуть бути забарвлені в різні кольори.
Зональні калачики розрізняють за розміром куща на звичайні (30-60 см у висоту), айрини (80
см), карликові (12,5-20 см), мініатюрні (10-12,5 см), мікромініатюрні (до 10 см у висоту).
Забарвлення листя у зональних калачиків також буває двоколірним: середина листочка і його край мають різний колір. Зони ці чітко розмежовані (звідси й назва — «зональні»). Калачики з дуже виразним строкатим листям вирізняють в окремий підвид. Кільцева зона на листі буває коричневою, червоною, багряною, золотавою, бронзовою, білою й навіть фіолетовою і майже чорною. Забарвлення листя може бути й триколірним.
 |
| Пеларгонія королівська (фото ) |
Королівські калачики (їх також називають англійськими крупноквітковими, царськими або шляхетними) мають безліч сортів, розмаїття форм і забарвлень квітів. Є сорти зі строкатим листям, квітами до шести сантиметрів у діаметрі. Верхні дві пелюстки зазвичай більші й темніші за інших, оксамитові. Листя по краях зубчасте, нагадує кленове. Стебла в нижній частині девер1яніють. Різні сорти можуть бути з простими або махровими квітками, колір варіюється від білого до темно-бордового, із плямами й без, край пелюстки може бути гофрованим. Особливість цього виду калачиків — наявність темної плями або темних смуг уздовж жилок на нижніх пелюстках. Висота рослин — близько 50 см. Цей вид калачиків більш примхливий у догляді, оскільки вимагає зимівлю за температури не більше 10-12 градусів і додаткового підсвічування; це є передумовою закладання бутонів і наступного цвітіння в літній час. Період цвітіння королівських калачиків коротший, ніж у зональних — три-чотири місяці.
 |
| Пеларгонія Angel Angeleyes Bicolor (фото ) |
У цього виду калачиківа квіти схожі на зозулині черевички, їх також називають віолоцвітні — рослини цвітуть все літо розкішними звисаючими гронами квітів. Утворюють компактні кущі вистотою не більше 30 см.
Запашні види калачиків:
Пеларгонія запашна має розсічене на 5-7 частин листя, завдяки чому воно здається махровим. Листя містить запашне ефірне масло, тому навіть при легкий дотик веде до виділення сильного запаху. У наш час існують запашні калаяики з запахом лимона, м'яти, троянди, апельсина, мускатного й кокосового горіха, яблука, бузку, хвої, мигдалю, перцю, меліси, імбиру, суниці, камфори, ананаса. Квітки дрібні, найчастіше рожевого або фіолетового кольору. Запашні калачики використовують для одержання гераневого масла.
Калачики висячі або плющеподібні (Pelargonіum peltatum):
Калачики плющеподібні або щитовидні — ампельна трав'яниста рослина, що утворює звисаючі ламкі пагони до 80 см — 1 метра довжиною з дрібним темно-зеленим блискучим листям зірчастої форми листям, що нагадує плющ, і гарними лапатими суцвіттями з простими, махровими чи напівмахровими квітками (у деяких сортів квіти схожі на трояндочки) діаметром 1,2-4 см на довгих квітконосах. Колір квітів різний: від червоного чи рожевого до сніжно-білого й чорно-фіолетового. Рясно цвіте з травня до осені, пишно розростається.
 |
| Пеларгонія висяча Blanche Roche (фото ) |
Серед сукулентних калачиків є види з колючками й без них. Вони мають гіллясті декоративно вигнуті стебла, що дерев’яніють в основі. Сукулентні калачики примітні незвичайними вигадливими формами своїх стебел, що нагадують мініатюрні копії баобабів або якихось фантастичних істот. Ці калачики викорпмистовуються при створенні композицій у стилі бонсай. У сухий час рослини скидають листя.
.jpg) |
| Пеларгонія зональна (фото ) |
Місце розташування: калачики мають потребу в яскравому освітленні, не бояться прямих сонячних променів. Найкраще їх розташовувати на підвіконнях східної, західної та південної експозицій. Для повноцінного росту й розвитку калачикам необхідний постійний доступ свіжого повітря, але варто уникати протягів. Узимку приміщення, в якому знаходиться рослина, потрібно регулярно провітрювати, а влітку можна винести її на відкритий простір.
«Кущики калачиків покрилися густими щільними шапками суцвіть. Зробила для себе висновок: незважаючи на те, що література рекомендує калачики розміщати на сонячних ділянках, вони відмінно себе почувають у напівтіні. Так само густо цвітуть, кущаться й не витягуються. А на сонці дуже важко адаптуються, листя червоніє, сохне».
Всі рослини потрібно регулярно повертати й переміщати, аби вони рівномірно росли.
Вологість повітря: незважаючи на те, що калачики добре витримують сухе повітря приміщень, у спекотні літні дні їх потрібно сбприскувати вранці та ввечері.
Температура: взимку калачики варто тримати в прохолодних світлих кімнатах з температурою 10-12°C. Влітку спеціальний мікроклімат для них створювати не потрібно.
Поливання: режим залежить від пори року. Рослину постійно поливають, інакше листя жовтіє або пошкоджується сонцем, надлишок води видаляють із піддона. Взимку варто поливати калачики менше, у міру підсихання ґрунту. Калачики головне не заливати й періодично підгодовувати комплексними мінеральними добривами
Підживлення: у період активного росту калачики вдобрюють 1 раз на 2 тижні рідким мінеральним добривом.
Пересадження: навесні перед початком вегетаційного періоду калачики бажано значно обрізати, щоб вони стали гіллястішими. Відрізані пагони використовують для живцювання. Обрізану рослину пересаджують у земляну суміш, що складається з дернової, листової землі, торфу й піску. Потрібен гарний дренаж, що дозволяє уникнути застоювання води.
Розмноження: калачики розмножують живцями навесні й наприкінці літа. Окремі різновиди можна й насінням. Для живців відрізають вертикальні паростки довжиною 8-10 см. Паростки вкорінюють у горщечках, заповнених піском й торфом, узятих у рівних частинах. Землю постійно підтримують у вологому стані. Коли з'являється коріння, рослинки варто пересадити в інший горщик і прищипнути, аби сприяти росту бічних пагонів.
Шкідники: особливо для калачиків небезпечні білокрилки, попелиці й кліщі. Найчастіше вони поселяються на молодих рослинах, вражаючи листя й гілки. Їх позбуваються спеціальними препаратами (актелліком або кельтаном).
Калачики схильні до грибкових хвороб — сірої гнилі, іржі й загнивання коріння. Від цієї напасті позбуваються за допомогою відповідних фунгіцидів (фундазол, хлорокис міді 0,5%). Хвороби з'являються в результаті застоювання води або за надмірної вологості. При сильному зараженні рослину варто знищити :(.
http://www.greencorner-al.ru/pelargonium.html
http://www.pelargonium.ru/node/107
 |
| Пеларгонії зональні (фото ) |
Який посуд люблять калачики?
В принципі будь-який — головне не занадто великий: залив, як і пересушування, не наші друзі. Буржуї оно саджають її куди попало — а вона в них, знай, цвіте. А ще є таке повір'я: чим менші горщики, у які посаджені пеларгонії, тим вони цвітуть рясніше.
Для того, щоби ваші калачики цвіли все літо як ненормальні, треба:
1. Забезпечити їм прохолодну й суху зимівлю. Чим прохолодніша зимівля — тим рясніше й здоровіше наступне цвітіння. Зробити це не складно — ви просто забуваєте про те, що рослинка у вас є; ставите горщик до самого скла або виносите в під'їзд (якщо сусіди не були помічені в розтягування вашої колекції) і поливаєте ну ду-уже рідко.
2. Знайти таке місце для рослини, де їй буду достатньо світла. Однак прямих сонячних променів калачики не люблять — листя може отримати опіки, цвітіння буде тривалим, але строк життя кожної окремої квітки в суцвітті дуже скорочується. Взагалі, калачики добре переносять і яскраві сонячні промені, й затінення, але в тіні цвітуть гірше. На підвіконні горщики з калачиками треба розташовувати так, щоб рослини не затінювали одна одну.
3. Виносити квіти на прогулянку. Калачики люблять свіже повітря, тому влітку горщики необхідно виставляти на лоджії або балкони. До того ж, денний і нічний перепад температур сприяє кращому цвітінню.
Що ви робите не так?
- Якщо у ваших калачиків жовтіє нижнє листя, при цьому листя пружне, але сохне скраю — це нестача вологи.
- Якщо листя й молоді пагони гублять тургор — «вішають вуха», квіти в'януть. Є кілька причин такого стану. Одна з них — калачики знаходяться під дією прямих сонячних променів (при цьому рослина в'яне вдень, але відновлюється вночі), інша — недостатній полив. При усуненні цих причин тургор зазвичай швидко відновлюється. Якщо ні, то є ще одна причина — проблеми з кореневою системою, які можуть бути пов'язані з надмірним поливанням або з хворобою рослини.
- Якщо листя мляве або загниває — це надлишок вологи. Пожовкле листя може відпадати.
- Почервоніння країв листя може бути від низьких температур. Потрібно відсунути горщик від скла в морозні ночі.
- Відпадання нижніх листочків, оголення стебел може бути внаслідок нестачі світла, адже калачики світлолюбні.
- Водянисті м'які подушечки на листі (набряки) — незаразна хвороба, пов'язана з перезволоженням ґрунту. Необхідно зменшити поливання.
http://forum.pocket-video.com.ua/index.php?s=627df99320647f09b69dd0e53c8abdcf&showtopic=22046&pid=284667&st=0&#entry284667
Прищипування
Паростки повинні мати коріння — таким чином, вони готові довидалення верхньої частини (прищипування). Це викликає зупинку росту, змушує рослину дати бічні пагони, інакше рослина стала б високою, з декількома гілками й лише з декількома квітами. Чим більша кількість гілок — тим більше квітів.Потрібно виалити точку росту й обробити ранку препаратом tіppex або попелом.